Історія с. Нова Олександрівка

Нова Олександрівка - село, адміністра­тивний центр Новоолександрівської сільської ради, якій підпорядковані села Вільне і Старе. 

Розташована Нова Олексанрдівка за 13 км на захід від смт Згурівка - райцентру Згурівського району та за 100 км від м. Києва. Населення (станом на 01.01.2016) - 1126 осіб. Плоша населеного пункту - 165,3 га. Найближча залізнична станція - Березань, шо знаходиться на південному заході на відстані 25 км.

Село Вільне розташоване за 5 км від с. Нова Олександрівка, за 11 км - до райцентру смт Згурівка та за 98 км від м. Києва. Кількість дворів - 114, населення - 165 осіб. Займана площа - 92,7 кв. км. 

Село Старе знаходиться за 3 км від с. Нова Олександрівка, за 17 км від райцентру та 98 км від м. Києва. Кількість дворів - 59, населення - 124 осіб. Площа - 30 кв. км. Села Вільне та Старе засновані в 1900 р. Назви сіл затверджено рішенням сільських сходок. 

За переказами старожилів, першим поселенцем Нової Олександрівки був Олександр Кирпа із с. Черевки, шо переселився сюди в 1904 р. Від його імені й походить назва Олександрівка. 

За іншою легендою, у 1906 р. пан Підгаєцький посадив у цьому районі дубовий гай на честь свого новонародженого сина Олександра, отож Олександрівкою стали називати цю місцевість. А ще у народі побутувала назва Дубки, Дубняки.

Датою народження села вважається 1910 рік, коли під час Столипінської аграрної реформи  сюди почали переселятись селяни з навколишніх сіл.

Навколо був степ і старожили пригадують, що їм було видно з пагорбів все, що робиться довкола в селах сусіднього повіту в радіусі 10-15 км. 

Територія Олександрівки - це була глибинка як Київської, так і Полтавської губерній в різні періоди. 

Бурхливих революційних подій 1917 р. і періоду громадянської війни тут не відбувалося. 

Колективізація пройшла майже безболісно. Організувалося кілька общин, потім все було передано державі. Перед війною це вже був відділок радгоспу "Хмельовик". У той час Олександрівка – невелике, але мобільне та організоване село. У той час це було невелике, але мобільне та організоване село. Воно в різні періоди належало до Пилипчанської (Баришівський район), Войківської, а впродовж 1963-1970 рр. - до Черевківської сільських рад. 

З року в рік село розбудовувалося. На базі державної власності в 1935 р. споруджено контору відділку радгоспу і відкрито початкову школу, в якій на той час навчався 41 учень. Першою вчителькою в селі була Біденко Груня Миколаївна, яка все своє життя присвятила навчанню місцевих дітей. 

У 1938 р. в селі збудовано водонапірну башту і водогін, перший гуртожиток. Госпо­дарство перейшло на вирощування племінної худоби. 
У селі на цей час налічувалося понад 100 дворів. У ті роки у відділку було 2000 га землі і 4 трактори. У 1938-1941 рр. село на базі державної власності стало базисом зраз­кового господарювання серед широкого українського степу. 

З початку Великої Вітчизняної війни на фронт було призвано 61 особу. Окупанти в селі не стояли, проте примусово вивезли на каторжні роботи до Німеччини 76 осіб молоді. 

Війна залишила багато жінок вдовами, а дітей без батьків, забравши життя 79 воїнів- односельців. 

25 травня 1945 р. відділок радгоспу "Хмельовик" відокремився в окреме господарство - радгосп "Новоолександрівський". Першим директором радгоспу був Г.В. Невожай. У 1946 р. радгосп очолив Роговець Петро Дмитрович, який керував господарством майже 25 років. Під його керівництвом господарство стало одним з кращих не лише в області, а й в Україні. Саме під його керівництвом радгосп обрав своєю головною спеціалізацією садівництво. У 1948 р. посаджено перший квартал саду. 

У 1966 р. за високі успіхи в розвитку садівництва директору радгоспу П.Д. Роговцю присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. 

У 1955 р. в селі під керівництвом досвідченого агронома, великого любителя природи, заслуженого агронома республіки - Шевченка Андрія Григоровича висаджено чудовий парк, в якому багато різних порід дерев, зокрема й рідкісних. 

Нова Олександрівка довго не мала свого адміністративного статусу. 

Лише у 1970 р. в Новій Олександрівці утворено сільську раду. 

Саме на цей період припадає найбільший розквіт Нової Олександрівки як населеного пункту та адміністративного центру сільської ради, так і господарства. 

Завдяки вмілому керівництву директорів господарства - В.Г. Ткаченка, кавалера орденів Леніна та Жовтневої революції, заслуженого агронома республіки, а також Метелиці Михайла Івановича, кавалера орденів Леніна і Трудового Червоного прапора - в селі почалося масове будівництво: виросли нові садиби, багатоквартирні будинки, нова школа і дитсадок. 

Усі вулиці села заасфальтовано, є водогін, село газифіковано. Тут є Будинок культури на 300 місць, загальноосвітня школа на 18 класних кімнат, дитсадок на 280 місць, медична амбулаторія загальної практики сімейної медицини, аптека, торговельний центр. 

Гордістю селі є місцевий музей «Пошук». Він відкрився у вересні 2006 року на базі злиття музею «Історія радгоспу «Новоолександрівський», який був створений ще у 1985 році з ініціативи тодішнього голови сільської ради В.М. Іваночка, та шкільного музею освіти . Очолила новостворений музей учитель місцевої школи Рябко Р.В. Музей розташований у приміщенні школи, знаходиться у сфері управління Міністерства освіти і науки України, є центром виховної роботи в школі, націально -патріотичного виховання учнівської молоді, зв’язком із сільською громадою. На сьогодні в музеї налічується більше 4 тисяч експонатів, які розповідають про ветеранів війни і праці, відомих людей села, традиції сільської громади і нові традиції, започатковані молоддю села. Музейні матеріали про 14 воїнів АТО, наших односельців, що підтверджують, що українці є справжніми патріотами, вірними захисниками Вітчизни, як і їхні діди та прадіди, що у грізні 1941 -1945 роках визволяли Україну від ворога.

Музей «Пошук» у 2008 році отримав звання «Зразковий музей» і протягои наступних років підтверджував його. Також брав участь у багатьох конкурсах, за які отримували дипломи, зокрема і Переможця першого всеукраїнського конкурсу громадських музеїв у 2009 році в номінації «Краща просвітницька діяльність».

Молоде покоління українців знайомиться у музеї з історією села із розповідей нащадків перших поселенців Є.В.Бондаренко та М.Х.Хорошка, з біографіями заслужених односельців: Героя Соціалістичної Праці, кавалера кількох орденів П.Д.Роговця; заслуженого агронома УРСР, кавалера кількох орденів В.Г. Ткаченка; заслуженого лікаря УРСР В.Г.Гладуна; заслуженого працівника сільського господарстваКирпичова В.М. Протягом 60 – 70-их років ХХ століття 30 працівників радгоспу різних професійі посад були нагороджені орленами за сумлінну працю, з них Гарбуз О.В. – трьома орденами, Гордієнко М.З., Гутченко І.П., Дробот Г.Я., Кошман В.А., Метелиця М.І. – двома орденами.

Велика увага приділяється у селі ветеранам Великої Вітчизняної війни та ветеранам праці. їх вшановують на всі свята, з ними радяться, беручи до уваги їхню думку щодо розвитку культурно-побутової сфери села. 

Село має хорошу традицію: на День пам’яті та примирення вшановувати всім селом пам'ять загиблих воїнів і кращих людей села. В цей день на братську могилу і могили першого директора П.Д. Роговця, заслуженого лікаря України В.Г. Гладуна, колишнього директора М.І. Метелиці усім селом покладаються квіти на знак поваги до їхніх бойових і трудових подвигів. Учасниками таких заходів стали і наші воїни – односельці, що брали участь у юойових діях в АТО на сході України.

У травні 1995 р. було велике свято з нагоди 50-річчя радгоспу, його відзначало все село, оскільки село і господарство - єдині. 

З 18 листопада 1999 р. радгосп перетворено у відкрите акціонерне товариство "Новоолександрівське", директором якого був Ю.С. Виноградов, що сприяв газифікації багатоквартирних будинків. За його правління проведено розпаювання господарства. 

Колишній сільський голова І.О. Ландик провів велику роботу із завершення газифікації приватних будинків. 

У 2008 році у центрі села було відкрито Пам’ятний знак жертвам Голодомору 1932 – 1933 років, а у 2009 році – меморіальні дошки відомим землякам: Герою Соціалістичної Праці, директорові радгоспу «Новоолександрівський» П.Д.Роговцю та заслуженому лікереві УРСР В.Г.Гладуну.

Восени 2010 року Нова Олександрівка відсвяткувала своє перше сторіччя.

У 2013 році у центрі села, біля приміщення сільської ради, було поставлено унікальний пам’ятник хліборобський праці – трактор «Універсал – 2» - на знак поваги до тих трудівників, які своєю працею примножували багатство і славу рідного краю.

Хто хоч раз побував у Новій Олександрівці, тому знову захочеться приїхати сюди, бо село зачаровує своєю природою, охайністю, благоустроєм. 

Це справжнє сучасне село, багате зеленню, квітучими садами, співом птахів, та добрими чуйними людьми. 

З 12 листопада 2015 року посаду сільського голови посідає Козаченко Олександр Васильович, 1961 року народження. Має вищу освіту. Закінчив сільськогосподарську академію. За фахом – інженер –механік.

Логін: *

Пароль: *